Все о рыбалке

Влада Ульяновського району добре розуміє, що без діалогу та тісних партнерських стосунків з місцевим бізнесом неможливо розвивати регіон. Господарі на селі – сільгоспвиробники, тож і запрошувати до столу переговорів треба саме їх, щоб з ними визначати та узгоджувати спільні дії по відродженню територій.
Іноді владі доводиться розтлумачувати бізнесменам, що таке соціальна відповідальність перед селянами, каже голова райдержадміністрації Іван Кучер, але є в Ульяновці й такі, для кого піклування про «свій» населений пункт – частина життєвої філософії. До останніх, безперечно, відноситься й Микола Московчук, директор СТОВ «Агрофірма «Нива».
Село, яке скоро святкуватиме свій столітній ювілей, зустрічає пам’ятним знаком про дату свого заснування. Кам’яний Брід розкинувся між зеленими пагорбами, які створюють неповторну ульяновську мальовничість пейзажу.
У цьому селі хороші дороги, охайні хатинки та головний офіс агропідприємства, яке вже чимало доброго зробило для селян.
Якщо не найгострішою, то вже напевно наболілою проблемою для місцевих селян був низький тиск у системі водопостачання. Рівень життя в селі дозволяв людям мати пральні машини­автомати, але тиску води не завжди вистачало навіть для того, щоб умитися. При цьому вартість будівництва нової водозабірної свердловини – майже чотириста тисяч гривень. Сума завелика і для місцевого бюджету, а для домогосподарств – тим паче. Нинішнього року в селі з’явився довгоочікуваний об’єкт, який став подарунком громаді від СТОВ «Нива».
«Та не хлібом єдиним…», ­ кажуть у «Ниві». В селі Христофоровому, що майже межує з Кам’яним Бродом, є паї цієї агрофірми, тож говорячи про розвиток «своєї» території, вони мають на увазі обидва ці населених пункти.
У Христофоровому з­поміж зелені виблискують на сонці нові бані тільки­но збудованої церкви. «Людям треба давати не лише інфраструктуру, а й духовність, інакше який же це розвиток», ­ каже Микола Московчук, чиє підприємство стало ініціатором та меценатом побудови цієї церкви. Зовнішнє будівництво вже завершено, закладено сучасні клумби, вже замовлено іконостас, прихожан – більше тридцяти п’яти чоловік.
Але й про хліб насущний в агропідприємстві теж не забувають. В обробітку у підприємства більше чотирьох тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, на яких вирощують зернові, кормові та технічні культури. Тваринництво представлене свиньми та великою рогатою худобою. Крім того є тракторна бригада, олійня, млин, хлібопекарня.
Не всі селяни віддали свої землі до підприємства ­ є маленькі фермерські господарства, є одноосібники. Та коли проїжджаєш повз лани «Ниви», бачиш їх одразу – без бур’янів, рівненька й налита, немов намальована, пшениця, а далі – міцні стовбури кукурудзи… «Не можна знущатися над землею», ­ каже господар, розповідаючи про сучасні технології обробітку, які застосовує на своїх полях. Насіннєвий матеріал підприємство вирощує для себе самотужки, мовляв, свого часу експериментували, купували насіння від різних виробників, саджали, порівнювали ­ а все одно наше краще.
На підприємстві зайнято майже 150 чоловік, які стабільно отримують хорошу зарплатню. Крім того, для селян, своїх пайовиків, діють близько тридцяти соціальних послуг. Город обробити, зерно змолоти, солому для домашньої худоби надати… Також у селі працює магазин агропідприємства, в якому можна придбати місцеву продукцію. І хоча в селах не почуєш слова «соціальний», але зі своїм салом по п’ять гривень за кіло, цукром ­ по дев’ять та м’ясом ­ по двадцять п’ять цей заклад цілком відповідає статусу соціального. Тож у Кам’яному Броді жити можна. Та, звісно, можна й відпочивати, адже щоліта кращі працівники за рахунок підприємства їдуть на море під Одесу. Діти пайовиків щороку оздоровлюються в літньому таборі «Чайка», що у Гайворонському районі. До речі, свого часу саме Микола Московчук першим в районі повів мову про необхідність підвезення дітей до шкіл, де кращі умови для навчання. Минулого року СТОВ придбало за 280 тисяч гривень новенький шкільний автобус, щоб діти з Христофорового могли без проблем діставатися до Кам’янобрідської школи.
При цьому Микола Московчук, хоч і опікується селом, вважає, що піднімати його виключно меценатством не зовсім правильно, адже це виховує в селянах споживацьку психологію й не стимулює до ініціативи. Люди не повинні стояти осторонь і чекати, що їм завтра запропонують і піднесуть у рамках соціальної угоди. «Треба виховувати у селян певну ідеологію, щоб вони самі воліли бачити своє село іншим, більш сучасним і розвиненим. Самі люди повинні мати намір покращити своє життя, тоді вони цінуватимуть ті перетворення, що зараз відбуваються», ­ каже він. А от з цим, на думку Миколи Івановича, поки що на селі великі проблеми.
«Коли на селі працює відповідальна людина, то й результат видно», ­ констатує голова райдержадміністрації Іван Кучер, розповідаючи про таких господарів, як Микола Московчук. І додає, що без них втілити в життя стільки проектів просто не вдалося б. Тим часом лише за останній рік в Ульяновському районі люди відчули, що життя зрушило з мертвої точки, почали вирішуватися проблеми, які роками «висіли». От днями вручали Ульяновському благодійному фонду «Ветеран» ключі від новенького автомобіля – соціального таксі. Тепер в рамках реалізації обласної ініціативи «Зірка пам’яті» всі учасники бойових дій та прирівняні до них категорії населення зможуть безкоштовно користуватися транспортом. У трьох відділеннях районної лікарні обладнано шість палат для учасників війни: придбано телевізори, холодильники, нові меблі. Лише з початку року майже чотириста людей отримали пільгове лікування і змогли на собі відчути, що в районі повністю змінюється підхід до надання медичних послуг населенню, й особливо найбільш незахищеним його категоріям.
Вже практично завершено освітлення вулиць Кам’яного Броду. В Сабатинівці облаштовується сміттєзвалище. В Грушці за кошти місцевого бюджету триває реконструкція греблі. Дороги ремонтуються по всьому району. Влада сьогодні як ніколи активно шукає шляхи розбудови своїх територій, кажуть у районі, адже планку собі поставили високу, та коли озирнулися, виявилося, що зроблено вже чимало. «Якщо активно працюєш і бачиш результат, ­ каже Іван Кучер, ­ приходить азарт, тому попереду ще чимало соціальних проектів, які ми будемо реалізовувати».