Все о рыбалке

Зимова рибалка...Тепер залишилось лише надіятися, що нашу річку Синиця яка знаходиться на території міста Ульяновка всеж таки не мине лютий мороз, який скує водойму від краю до краю. Наші місцеві рибалки з радісттю взявши зимове знаряддя вибіжать на зимову рибалку.
Але так склалося- що вже проминула половина зими,а морозів так і не було.
Аж ось вже другий день поспіль взявся невеликий морозець який скував тонкою кригою річку Синиця. День сьогодні видався на славу для рибалки,і я не був здивований тим ,що коли підійшов до нашої річки Синиця ,я побачив дивакутих дядьків, доречі як і я сам, які стояли чомусь на пішохідному містку і метушилися. Побачивши мене в них на вустах засяяла радісна посмішка, і пролунало до мене запитання: Що? теж не втримався.Та ні відповів їм я, я просто вирішив подивитися на водойму, а тут бачу хтось теж є,я й подумав,мабудь такі як я! Перекинувшись декількома словечками між собою хлопці взялися до рибалки,і ось невдовзі вони впіймали невеликого рака, на що я їм сказав: на без рибі-і рак риба!, вони посміхнулися і продовжували свою справу. З точки зору проффесійного рибалки я зрозумів, як важко цим дядькам ловити рибу з пішоходного містка, аджеж висота міска до води десь біля трох метрів, а ще додати пару метрів місіні тонкого діаметру і вцілити в невелику лунку яку вони пробивали великим підшипником на мотузку дійсно важко. Час минав,сонечко яскраве підігрівало нас,але січневий вітерок потрохи обдував рибалкам руки.
Час від часу рибалки покидали свої вудки і потеравши свої руки знову починали спілкуватися про нашу Громаду рибалок. В їх обличях неодноразово сяяла посмішка коли вони розповідали про свої рибацькі події,інколи посмішка зходила з їх обличчя коли мова заходила про місцевих браконьєрів,які просто мішають нам жити,а помім знов посмішка ...і все про рибалку.Аж ось після таких короткочасних перерв дядьки знову закидали свої вудки, перед тим вміло змінювавши мормишку на балансир,балансир на блешню,блешню на мормишку.З розмови я зрозумів,-цим рибалкам риба непотрібна, вони згодні навіть відпускати впійману здобич,аби лиш клюнула,один із рибалок який зі мною спілкувався приїхав до нас в Ульяновку з м.Москви, сам він бувший місцевий,а тепер приїздить до своєї рідні,і головне - до нас на рибалку.
Подякуваши рибалкам за спілкування я зібрався вже йти на роботу,а ле тут пролунало-стій дивися,і дійсно я встиг розвернутися і побачити як вудка рибалки добряче прогнулася,я взявся за свій фотоапарат,але мені не пощастило, я не встиг зафіксувати цей кадр,щука стрімко зробила свою чудову справу,вона просто відкусила балансир, махнула хвостом і поплила рости далі. Знову на вустах рибалок посмішка,а рибалка з м.Москви сказав;"Головне що вона клюнула!".