Все о рыбалке

Рис. 1. Витік річки Синиця [4]

Однією з лівих приток Південного Бугу є річка Синиця, яка протікає у Христинівському та Уманському районах Черкаської області та Ульяновському районі Кіровоградської області [1]. Загальна довжина річки – понад 75 км, площа басейну – 765 км2 [1]. Витік річки знаходиться на північному-заході від с. Синиця в межах Придніпровської височини. Місцеві жителі місце витоку називають "вилами" (рис. 1) у зв’язку з тим, що вода з двох джерел обтікає підвищення, на якому розташовані стародавні будівлі, утворюючи вилоподібні контури. Річка протікає майже у південному напрямку. На своєму шляху Синиця приймає основні притоки: Синьку (16 км), Балануху (10 км), Новосілку (10 км), Куцо-Балку (8 км) - ліві та праву притоку - Кам'янку (19 км). Долина Синиці у верхів’ї V-подібна, нижче – трапецієвидна. Заплава подекуди одностороння. Русло звивисте; на окремих ділянках тече між високими урвистими берегами. Річковий похил – 1,9 м/км [1].

Після витоку річка тече широкою долиною в руслі понад 2 м і поступово переходить у став, що утворився внаслідок будівництва греблі в с. Кузьмина Гребля. На крутому повороті лівого берега знаходяться виходи кристалічних порід. Після греблі русло звужується до 1-2 метрів. У вербових заростях по широкій долині річка протікає через села Юрківка та Антонівка до с. Колодистого, в якому русло перекривається греблею технічного ставу Рижавського цукрозаводу. Після греблі долина звужується, русло, звиваючись між крутими берегами з виходами кристалічних порід, досягає через 7 км околиці с. Вільхове, до греблі, через яку пролягав в минулому Чумацький шлях, а пізніше - тракт з Тульчина до Єлисаветграду, через смт. Голованівськ (ця околиця носить назву "Гардова"). У с. Вільхове на шляху 7 км, русло переходить з одного ставка в інший. У місцях виходу кристалічних порід збудовано три греблі, на яких в 30-40 рр. XX століття діяли електростанції, а також до 70 років – "водяні" млини. Від південної околиці "Свердлове" с. Вільхове до південних околиць с. Великі Трояни, русло перетинає широку долину, зарослу очеретом і верболозом (17 км). До основної долини приєднуються три яри, звідки і проходить назва села "Три яри" - Трояни. Долина помережена дамбами, які утворюють риборозплідні ставки. Тут поповнюють води Синиці дві ліві притоки: Синька і Розлога. Після греблі на півдні с. Великі Трояни долина річки стиснута підвищеннями, складеними кристалічними породами. Русло річки (шириною від 2 до 5 м) звивисте на протязі 2-3 км північних околиць с. Йосипівка. Тут починається став, який тягнеться 1-2 км до греблі, що збудований на місці виходу кристалічних порід. На цій греблі зберігся до цього часу млин. На пагорбі правого берега, який складений з кристалічних порід Українського щита знаходиться храм Української автокефальної церкви (2000-2003 рр.). Після греблі русло звужується і по широкій долині з більш високим лівим берегом переходить в широкий став Ульяновського цукрозаводу. Зліва впадає у став р. Балануха. Верхів’я ставу заросле очеретом та рогозом. Після греблі, яка знаходиться поблизу загальноосвітньої школи №1 м. Ульяновка, русло звужується, течія бурхлива. Через 1 км русло робить крутий поворот і під залізничним мостом переходить в став с. Шамраївка. Північніше залізничного моста в річку впадає права притока р. Кам'янка, яка починається з джерела Кам'яне. Південніше мосту за 500 м в став впадає ліва притока Новосілка, в долині якої на відстані 1 км до гирла, в минулому існували 2 кар'єри: глиняний і кам'яний, відповідно справа і зліва за течією. На місці кам'яного кар’єру утворилося невелике озеро. Береги ставу симетричні протягом 3 км до греблі. Після греблі в центрі с. Шамраївка береги звужуються. Після проведення в 60-х роках ХХ ст. меліоративних робіт русло перетворилось в канаву, довжина якої 5 км до впадання лівої притоки Куца-Балка. Вода використовується для зрошення городів. Після гирла цієї притоки у селі Кам'яний Брід русло робить крутий поворот вправо і обходить високий пагорб з виходами кристалічних порід до греблі Синицівського водосховища побудованого в 70-х роках ХХ ст. У верхів'ї водосховища у с. Кам'яний Брід впадає права притока Таужнянка. Від греблі водосховища до греблі електростанції, збудованої в 40-х роках ХХ ст. тягнеться став. Перед греблею ГЕС зліва і справа є виходи кристалічних порід. Після греблі русло звужується і, прямуючи на південь, протікає через с. Сабатинівка. Протягом 6 км в місцях виходу кристалічних порід збудовано 3 греблі. На правому березі середнього ставу споруджено стадіон і створено зону відпочинку. Неподалік розташовуються школа, дитячий садок, торговий комплекс, обеліски над могилами воїнів. На греблі нижнього ставу збереглося приміщення ГЕС, яка працювала до 60-х років ХХ ст. Після греблі ГЕС річка тече в вузькому руслі і через 3 км впадає в р. Південний Буг західніше перекату поблизу руїн "водяного" млина.

Таким чином, водогосподарські споруди повністю зарегулювали р. Синицю з притоками і трансформували її заплаву. Заплавний тип місцевості річки перетворений в ставково-заплавний. Зарегульованість річки призвела до майже повної втрати повеней, замулення і зникнення джерел. Нераціональне ведення господарської діяльності погіршили екологічний стан басейну річки Синиці, що вносить свої корективи у загальну екологічну ситуацію басейну річки Південний Буг.

Література:

1. Географічна енциклопедія України: В 3–х т. / Ред.кол.: ... О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. – К.: "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1989–1993. Т.3: П–Я. – 480 с.

2. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. – К.: Т–во «Знання», КОО, 2003. – 479 с.

3. Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Центрального Побужжя: монографія / Г.Є. Гончаренко, С.В. Совгіра, О.Д. Лаврик, В.Г. Гончаренко. - К.: Науковий світ, 2009. – 329 с.

4. Черкасская область: Топографическая карта (масштаб 1 : 200000). – К.: Киевская военно–топографическая фабрика, 2006.