Шановні відвідувачі нашого сайту, ця категорія сайту була відкрита для вшанування пам'яті наших відомих земляків. Також в цю категорію сайту всі бажаючі мають право викласти матеріали про своїх прадідів,дідів та батьків, які прожили своє життя на території Ульяновського району,про яких Вам хотілося б розповісти !
В пам’ять подвигу Ветеранів Великої Вітчизняної війни
ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
На сторінках цього видання - розповідь про досвід роботи Ульяновської районної ради ветера- нів, яку очолює досвідчена, активна, авторитетна в районі людина - Чайковський Йосип Антонович.
Районна державна адміністрація та районна рада вважають ветеранську організацію як важливий фактор у громадсько-політичному житті району. Налагоджено тісну співпрацю ветеранської організації з органами влади та місцевого самоврядування. Райдержадміністрація проводить значну роботу щодо підвищення її авторитету та ролі по забезпеченню соціальних і духовних запитів ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці.
Ветерани Великої Вітчизняної війни, люди з багатим життєвим досвідом, здобувши дорогою ціною перемогу в запеклих боях з фашизмом, мають право на гідне життя.
В Ульяновському районі 27 населених пунктів, які підпорядковуються одній міській та 17 сільським радам. Красива благодатна часточка щедрої української землі. Здається і сама природа припрошує: живи і радій життю. Ульяновський район глибинкою не назвеш хоча б тому, що автомагістраль - це вже дорога до цивілізації, тим, паче, коли після реконструкції, яка вже триває, через район проляже міжнародний транспортний коридор, що зв'яже нашу столицю з країнами Європи. В районі проживає 28,3 тис. чоловік, в тому числі в м. Ульяновка - 7,4 тис. чоловік. Пенсіонерів в районі проживає 9688 чол., з них 3461 ветеранів Великої Вітчизняної війни, 4625 ветеранів праці, 340 солдатських вдів.
Найбільше багатство Ульяновського району - родюча земля, яка дає можливість вирощувати високі врожаї. Тому провідну роль у економічному розвитку тут відіграє агропромисловий комплекс.
На сільське господарство припадає переважна частина валового продукту, який виробляється в районі.
На протязі 2001-2003 років структурними підрозділами райдержадмі- ністрації та органами місцевого самоврядування проведена робота по забез- печенню виконання завдань програми соціально-економічного розвитку району.
Так, в 2001 році забезпечено ріст промислової продукції на 0,4%, в 2002 році на 2,3%, І півріччя 2003 року на 7,8%.
В порівнянні з 2000 роком збільшилася чисельність підприємств, введених до облікового кола промислових підприємств на 4 одиниці. На протязі 2001-2002 років мали місце позитивні тенденції в агропромисловому комплексі.
В усіх категоріях господарств нарощено виробництво яєць - на 8,5%, молока на 1%, м'яса на 2,4%.
В 2001 році вироблено зерна в 1,7 раза більше ніж у 2000 році. В 2002 році збільшено виробництво буряка та соняшника відповідно на 5,7% та 1,5 рази.
Урожайність зернових в 2002 році перевищила середньо-обласні показники і склала 40,3 ц/га, при середній по області 32,7 ц/га, соняшнику - 16,7 ц/га, по області 13,6 ц/га.
В І півріччі 2003 року забезпечено зростання обсягів виробництва тваринницької продукції в усіх категоріях господарств.
В районі виконується завдання по надходженню власних коштів до пенсійного фонду
На автотрасі відкрито автостанцію міжнародного класу, а поруч - сауна, бар, ресторан, готель і автозаправка. А архітектура і дизайн – найсучаснішого
стилю. Сервісний комплекс «Ятрань» сьогодні приваблює навіть закордонних туристів.
Найбільша кількість малих підприємств функціонує у сфері торгівлі та громадського харчування, будівництві. Велика увага приділяється питанню розвитку соціальної сфери в районі.
У всіх здобутках району вагомий внесок наших ветеранів Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці.
Багато з них приймають активну участь у засіданнях сесій, колегій, пленумів, вносять свої пропозиції.
Без участі ветеранів не обходиться жодне свято – День Перемоги, День партизанської слави, День захисника Вітчизни, річниця визволення України, нашого краю від німецько-фашистських загарбників, урочисті проводи в армію, свята міста Ульяновки і сіл району.
Рада ветеранів Ульяновського району, як і ветеранські організації області, держави готуються до відзначення 60-річчя Перемоги, яке святкуватимемо через два роки. Всі ми повинні подбати про те, щоб це свято було урочисте, змістовне, щоб нікого не забути.
Не лише у свята заслуховують нашу увагу ветерани. Повсякденно і повсякчасно дбати про них, шанувати їх - наш спільний обов'язок.
Ми низько вклоняємося тим, хто відстояв мир і свободу, ми шануємо пам'ять про тих, хто віддав життя за нашу незалежність. Мужність і стійкість, проявлені вами в часи воєнного лихоліття, післявоєнної відбудови, завжди будуть прикладом для нинішнього і прийдешніх поколінь, а всенародна любов і вдячність визволителям житиме у віках.
Сподіваємося, що досвід Ульяновської районної ради ветеранів про який розповідається на сторінках цього видання, приверне увагу читачів і стане у нагоді для всіх, хто бере участь у ветеранському русі.
Василь ЖУРАВЕЛЬ,
голова Ульяновської районної державної адміністрації.
І. ВЕТЕРАНИ РАЙОНУ - В СКЛАДІ
ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ УКРАЇНИ
 За плечима у цих людей нелегкий життєвий шлях. В їх автобіографії - роки воєнного лихоліття, самовіддана праця в період відбудови народного господарства. їх скроні вкрила сивина, яка свідчить не лише про поважний вік, а й про ту долю, де була війна, а з нею і біль втрат, й досі незагоєні рани, як душевні, так і фізичні.
Ми вдячні шановним ветеранам за їх ратний подвиг, за відвойовану в жорстокій борні з ворогом свободу. Тож наш обов'язок нині – разом дбати про їхні потреби, згадувати про них, допомагати не лише в свята, а й повсякденно.
Ветерани Великої Вітчизняної війни згуртовані у представницьке громадське об’єднання - Організацію ветеранів України, яка має 100 осередків регіонального рівня. Об'єднання характеризує висока організаційна дисципліна, зваженість дій, відповідальність за все, що відбувається в нашій державі. Це в повній мірі можна віднести і до Ульяновської районної ветеранської організації, в складі якої - 18 первинних осередків, що об'єднують дев'ять тисяч шістсот чотири ветеранів війни, праці і Збройних сил. З яких - 273 інваліди Великої вітчизняної війни, 280 - учасників бойових дій, 3062 - учасників війни, 4625 - ветеранів праці, 24 - ветеранів військової служби і органів, 340 - солдатських вдів.
В структурі організації ветеранів району працюють постійно діючі комісії - по соціальному захисту ветеранів, по трудовій діяльності, по роботі з молоддю. Свою діяльність рада ветеранів проводить згідно з планом
Голова районної
ради ветеранів
Йосип Антонович Чайковський
відповідно до свого Статуту та керуючись положенням III з'їзду Організації ветеранів України. Виконання наміченого здійснюють за активного сприяння районної державної адміністрації, районної ради, райкому профспілки, працівників АПК та сільських голів. Всі злободенні питання роботи ветеранської організації району виносяться на пленуми, в яких беруть участь представники владних районних структур. Питому частку питань порядку денного пленумів складають питання соціального захисту ветеранів, поліпшення їх життєво-побутових умов. Крім цього не залишають ветерани поза увагою і решту інших - про стиль роботи первинних осередків району по виконанню рішень III з'їзду Організації ветеранів України, про хід реорганізації первинних ветеранських організацій, про взаємодію з керівниками агропідприємств по використанню місцевих ресурсів для підвищення життєвого рівня пенсіонерів, про стан дотримання Закону України «Про статус і соціальний захист ветеранів» та ряд інших.
2. ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ -
ПОЛІПШИТИ ЖИТТЯ ВЕТЕРАНІВ
Одного разу на черговому пленумі районної ради ветеранів голова первинної ветеранської організації с. Лозовата Раїса Іванівна Талпа у своєму виступі на запитання «Чи багато треба ветерану?» відповіла. «Ні, не багато: добре слово і тепла хата». Дійсно, це той мінімум, який вкрай необхідний старенькій людині. Тому одним із найважливіших напрямів роботи районної ветеранської організації було, є і буде вирішення питань соціального захисту ветеранів, бо ця проблема несе в собі і політичні, і соціальні, і моральні ознаки. Тож в полі зору ради ветеранів - кожний конкретний ветеран, кожний учасник війни і трудового фронту, кожна вдова, що залишилася нині самотньою і часто без допомоги рідних.
Засідання президії районної ради організації ветеранів
Безперечно, питання матеріального забезпечення ветеранів війни і праці дещо втратило свою гостроту завдяки призупиненню спаду в економіці нашої держави, внаслідок чого було погашено заборгованість по пенсіях і налагоджена їх вчасна виплата. Та на жаль, розмір пенсії ще значно відстає від прожиткового мінімуму, що негативно впливає на життєвий рівень пенсіонерів, а звідси і на їх настрій, самопочуття.
Сприяють справі поліпшення життєвих умов ветеранів голова районної державної адміністрації Василь Григорович Журавель і голова районної ради Юрій Юхимович Рижук. Вони завжди готові вислухати не лише голову районної ветеранської організації, а й кожного ветерана. Вислухати і надати конкретну допомогу у вирішенні того чи іншого питання. Це і забезпечення паливом, встановлення телефону, надання транспорту тощо. Не забувають керівники району відвідувати і тих людей похилого віку, які не в змозі залишити свою домівку. Важко уявити, як жилося б хворим, немічним нашим стареньким, якби не добрі, чуйні люди, яких немало в нашому районі.
В усіх первинних ветеранських організаціях вирішено питання забезпечення ветеранів вугіллям, дровами та скрапленим газом. Значну допомогу в проведенні даних заходів надавали заступник голови райдержадміністрації Віталій Дмитрович Ярчевський та заступник голови районної ради Альберт Павлович Буй.
Ветерани Великої Вітчизняної війни міста
на святкуванні Дня Перемоги 2003 рік
До дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні керівниками районних організацій, підприємцями було надано грошової допомоги для ветеранів та інвалідів війни в сумі 2130 грн. Найпершими відгукнулися: депутат Верховної Ради України Михайло Михайлович Поплавський - 500 грн., голова райдержадміністрації Василь Григорович Журавель - 400 грн., керів-ники: молокозаводу Леонід Петрович Юрченко - 200 грн., інкубаторної станції Валентина Сергіївна Ростімешина - 200 грн., «Райз-Агро» - 200 грн. Міська рада Василь Вікторович Рибчак - 200 грн., газова контора Іван Олексійович Дідур - 100 грн., підприємці: Руденко Г. Ю. - 50 грн., Параконний Ф. О. - 60 грн., Буковський В. О. - 50 грн., Базік Р. П. - 100 грн., Мазур П. А. - 100 грн., Коваль Л. М. - 50 грн., Рижук С. О. - 100 грн.
Ветерани Великої Вітчизняної війни міста
на святкуванні Дня Перемоги 2003 рік
Керівниками сільськогосподарських підприємств надається матеріальна допомога, в основному продуктами, транспортом в лікарню та інші послуги. Активно приймають участь в наданні допомоги керівниками: СТОВ «Зоря» с. Лозовата Михайло Михайлович Сулима, Агрофірма «Нива» с. К.-Брід Микола Іванович Московчук, СВК ім. Б.Хмельницького с. Д.-Балка Павло Васильович Куценко, СВК та «Райз-Агро» с. В.-Трояни, СВК «Хлібороб» с. Йосипівка Петро Федорович Мельник.
3. НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО
 Значна увага в роботі приділяється збереженню пам'ятників та обелісків загиблим воїнам-землякам в роки Великої Вітчизняної війни. В усіх 18 населених пунктах збережено пам'ятники загиблим воїнам, всі вони доглянуті, впорядковані. Працює в районі 5 музеїв. Із них, в м. Ульяновка, с. Лозовата, с. К.-Брід, с. Йосипівка, с. К-Криниця. В усіх середніх школах району оформлені кутки «Бойової Слави», де діти знайомляться з подвигами своїх земляків в роки Великої Вітчизняної війни.
До дня Перемоги та дня Партизанської Слави було організовано школами району потужні по-шукові групи по виявленню невідомих могил загиблих в роки Великої Вітчизняної війни. Так в селі Лозовата, за участю сільського голови Наталії Володимирівни Радзієвської та завідуючою сільським музеєм Раїсою Іванівною Талпою було розкрито таємницю невідомої могили, в якій захоронена радистка-парашютист по імені Зоя, яка в 1943 році під час наступу наших військ передавала розвіддонесення про розташування фашистських військ, їх дисклокацію. Але зрадники-поліцаї вислідили її і вона була страчена в селі Лозовата. Зараз на місці її страти побудовано обеліск.
Гармата на площі Перемоги м. Ульяновка
споруджена на честь Дня Перемоги в 1970 році
Велику роботу проводить президія районної ради, первинні ветеранські організації, виконкоми сільських рад та керівники сільгосппідприємств в питаннях проведення похорон інвалідів, учасників бойових дій та солдатських вдів. Президія районної ради та виконкоми сільських рад надають посильну матеріальну допомогу грошима, вінками родичам померлих, керівники сільгосппідприємств надають безплатно послуги (домовину, копання ями, транспорт, музику та забезпечують продуктами для організації поминального обіду).
Майже на всіх похоронах приймають участь члени президії, голови первинних організацій з дотриманням всіх воїнських почастей (прапори, подушечки для нагород, вінки, виступи біля могил).
За 2002 рік до президії районної ради звернулось 54 ветерана з проханням, про надання грошової допомоги на лікування. Всі звернення були своєчасно розглянуті і задовільнені.
Значний вклад в здобуття перемоги у Великій Вітчизняній війні докладено і жителями нашого району. Приймало участь у Великій Вітчизняній війні 9000 чоловік, із низ 4288 чоловік полягли смертю хоробрих. Серед них шість Героїв Радянського Союзу:
генерал майор ЧЕРВОНІЙ Логвин Данилович
полковник ОХМАН Микола Петрович
ст. лейтенант КУЛИК Йосип Афанасійович
ст. лейтенант ПОВОРОЗНЮК Іван Семенович
лейтенант ЯРЕМЧУК Дмитро Онуфрійович
гвардії-сержант МАНІТА Архип Самойлович
Перелік військових формувань, які відзначились під час оборони та визволення міста, населених пунктів району від фашистських загарбників:
89 гвардійська стрілкова дивізія;
4 гвардійська Армія;
25 гвардійська стрілкова дивізія;
53 Армія;
213 стрілкова дивізія;
5 гвардійська Армія;
21 гвардійський полк;
2-й Український фронт.
4. ГЕРОЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ – УРОЖЕНЦІ
УЛЬЯНОВСЬКОГО РАЙОНУ
 Біографічні дані вищезазначених Героїв Радянського Союзу. Гене- рал-майор Червоній Логвин Данилович, 1902 року народження, уроженець с. Грушка Грушківського району, Одеської області. В армії з 1920 року, призваний Грушківським РВК Одеської області. Командир 121 стрілецької дивізії, точно виконував
накази, вміло командував своєю дивізією, забезпечив корпусу розбити противника і заволодіти сильно укріпленим пунктом місто Кельце.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня, орденом Червоного Прапора, орденом Суворова, орденом Червоного Прапора (25.07.1944 р.), орденом Червоного Прапора (3.11.1944 р.). За вміле командування військами і доброю підготовкою особового складу генерал-майор Червоній Л. Д. представлений до високої нагороди присвоєння військового звання «Герой Радянського Союзу».
Полковник Охман Микола Петрович, 1908 року народження, уроженець с. В.-Трояни Грушківського району, Одеської області. В армії з 18.09.1930 року, призваний Грушківським РВК Одеської області. Командир 34 мотострілкової бригади, під його командуванням особовий склад героїчно боровся з силами противника. Товариш Охман М. П. проявив мужність і відвагу, не жалкуючи власного життя. За вміле проведення бойових операцій проявлені тов. Охман М. П. в боротьбі з ворогом і командування всією бригадою в бою постійно добиватись перемоги над ворогом. Полковник Охман М. П. удостоєний нагородження, присвоєно військове звання - «Герой Радянського Союзу».
 Старший лейтенант Кулик Йосип Афанасійович, 1912 року народження, уроженець с. Йосипівка Грушківського району, Одеської області. Призваний Грушківським РВК Одеської області в червні 1941 року. Командир 3-ї роти 77 окремого штурмового інженерно-саперного батальйону. Службу проходив у військах 1-го Українського фронту. Командир мінно-підривної роти. За будівництво моста на річці Дон в 1943 році нагороджений орденом Червоної Зірки. На протязі півтора суток, знаходячись на березі під безперебійним кулеметним обстрілом тов. Кулик Й.А. з честю виконав поставлене бойове завдання і забезпечив плацдарм на лівому березі річки Вісли, за що був представлений до високої нагороди, присвоєння звання «Героя Радянського Союзу».
 Старший лейтенант Поворознюк Іван Семенович 1920 року народження, уроженець с. Великі Трояни Грушківського району, Одеської області. Призваний в армію в 1939 році Грушківським РВК Одеської області. Командир взводу 119 Елькінського окремого танкового полку. В грудневих боях на річці Дон товариш Поворознюк І. С. проявив себе смі-ливим, відважним і мужнім офіцером, зі своїм танковим взводом знищив 4 мінометних батареї, З пушки, 7 кулеметів, 7 автомашин противника. Коли командир його роти, старший лейтенант був поранений, по своїй ініціативі прийняв командування ротою.
Поворознюк І. С. зі своїми танками вирвався з ворожого кільця і виніс з поля бою пораненого командира роти. Героїчно, мужньо діяв у розвідці в районі річки Веселуха. Визначив точне розміщення вогневих позицій противника. 9 серпня 1943 року Поворознюк І. С. загинув в бою. За проявлений героїзм, мужність в боях з загарбниками старший лейтенант представлений високої нагороди, присвоєння звання «Героя Радянського Союзу» посмертно. Нагороджено орденом Леніна і медаллю «Золота Зірка».
 Лейтенант Яремчук Дмитро Онуфрійович 1914 року народження, уроженець с.Станіславчик Грушківського району Одеської області. Призваний Батумським міським комісаріатом в Батумі з серпня 1942 року. Командир роти танків Т-34, 203 танкового батальйону, 89-ої танкової бригади 1-й танковий корпус.
Виконував спецзавдання командуючого Армією, в ніч з 5-го на 6-те жовтня 1944 року знищив 5 тягачів з гарматами, 4 польових гармати, 4 кулемети противника. За вміле виконання спецзавдання лейтенант Яремчук Д. О. представлений до високої нагороди, присвоєння звання - «Героя Радянського Союзу».
 Гвардії сержант Маніта Архип Самойло- вич, 1922 року народження, уроженець с. Лозовата Грушківського району, Одеської області. Призваний в армію Грушківським РВК Одеської області в 1944 році. Командир відділення 5-ої стрілкової роти, 270 стрілко- вий полк, 89 стрілкова дивізія. 23 квітня 1945 року в місті Берлін гвардії сержант Маніта A.C. отримав завдання знищити кулеметний пункт противника, з якого ворог вів вогонь по наших наступаючих частинах і не давав можливості штурмувати квартал. Під
сильним вогнем противника, ризикуючи життям, підповз до кулеметного пункту. Гранатами і вогнем із власної зброї знищити кулемет не було можливості. Тоді гвардії сержант, не жаліючи свого життя, кинувся на кулемет своїм тілом, закрив його, заставив замовчати. Інші частини успішно штурмували квартал.
Гвардії сержант Маніта А. С. проявив мужність і відвагу, не жалкуючи власного життя, з честю виконав бойовий наказ командира. За мужність, проявлену в бойових діях з фашистськими загарбниками, товариш Маніта Архип С. пред-ставлений до нагороди, присвоєння звання «Героя Радянського Союзу» посмертно.
5. ВОНИ НЕ СКОРИЛИСЬ ВОРОГУ
В період Великої Вітчизняної війни на території Ульяновського району діяли групи партизанів-підпільників.
Кількість загиблих партизан в нашому районі 82 чоловіки, із них: Ульяновка - 1 чол., с.Богдановка - 2 чол., с. В.-Трояни - 3 чол., с. ГТруижа-15 чол., с. Д. Балка -1 чол., с. Йосипівка - 1 чол., с. К.-Брід - 1 чол., с. К.-Криниця - 11 чол., с. Лозовата - 1 чол., с. Луполово - 4 чол., с. Мечиславка - 1 чол., с. Новоселиця — 1 чол., с. Вільхова - 3 чол., с. Розношенці - 3 чол., с. Синьки - 32 чол., с. Синицівка - 2 чол.
Партизани-підпільники, які проживають на території Ульяновського району
Зліва на право:
Зеленяк Антоніна Капітонівна,
Зеленяк Олексій Опанасович,
Вієцька Марія Олександрівна,
Пустомельник Павло Аксентійович
6. ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ:
БЛАГОДІЙНІСТЬ І БЕЗКОРИСЛИВІСТЬ
В нашому районі працюють волонтерські групи.
І. Волонтерські структури
II. Напрямки волонтерської роботи
1. Пенсіонер-пенсіонеру. На обліку в районі числиться 352 одиноких громадян похилого віку та інвалідів, обслуговує їх 87 волонтерів із числа пенсіонерів. Надано допомогу у завезенні вугілля 234 пенсіонерам, 553 чоловікам виділено гуманітарну допомогу, ЗО чоловікам надано допомогу медикаментами. За всіма одинокими, які перебувають в будинках для престарілих, надається також допомога в с. Синьки, с. Лозовата, с. К.-Криниця та м. Ульяновка.
2. Пенсіонер - дітям, молоді. Всі діти шкільного віку в районі охвачені навчанням в школах. Певна робота проводиться пенсіонерами в первинних організаціях з молоддю, які призиваються в армію. Для них організовуються вечори-зустрічі з ветеранами війни, проводи в урочистій обстановці, з вручення подарунків молодому призовнику. Добре організована ця робота в первинних організаціях с. Лозовата, с. К.-Брід, с. В.-Трояни, с. Йосипівка.
3. Діти, молодь - пенсіонеру. При середніх школах району працює загін волонтерів (добровольців, майбутніх учителів, тих хто керує роботою: 2 класах). Працює центр дозвілля, науки, здоров'я, спорту, орден Милосердя». В школах району діють 18 загонів волонтерів, які об'єднують 133 учнів.
І. Волонтерські структури К-ть Число учасників 1. Районний центр 1 5 2. Групи в первинних 18 87 організаціях 3. Загони в школах 18 133
Добре організовано роботу в середній школі села Новоселиця. Тут працює 11 загонів по таких напрямках: «Як живеш ветеране», «Про що говорять невідомі могили», «Ти на світі не одинокий», «Допомога інвалідам війни». Діти-волонтери надають допомогу в обробітку городів, зборі врожаю, заготовці дров, доставці води та іншій допомозі.
В районі є ветеранські аптеки. Центральна аптека м. Ульяновка вул. Гагаріна 1/7 обслуговує інвалідів війни із скидкою 15%, ветеранів війни, праці та солдатських вдів із скидкою 10% на медикаменти. .
Аптека «Афганфарм» м. Ульяновка, вул. Леніна, 40 обслуговує учасників бойових дій в Афганістані.
Президією районної ради ветеранів та первинними ветеранськими організаціями на протязі 2002 року було направлено для друку в районну газету 27 дописів статей, всі вони були надруковані в газеті «Слово і час».
За 2002 рік оздоровлено в санаторіях 12 учасників війни, 53 чоловіки пройшли курс оздоровлення в оздоровчих центрах області.
Первинні ветеранські організації, районна рада ветеранів Ульяновського району, виконуючи своє головне призначення - захищати конституційні права ветеранів війни і праці, соціальну справедливість стосовно тих, хто вчора орав, сіяв, будував і відстоював Батьківщину її незалежність, на жаль, поки що можуть далеко не все. Сьогодні є багато проблем, розв'язання яких залежить від економічного розвитку нашої держави. Коло її широке - повернення заощаджень, підвищення пенсій до рівня мінімуму, газифікація населених пунктів, забезпечення телефонним зв'язком тощо. Вони цього заслужили. Наскільки можливо, місцеві органи влади намагаються підвищити життєвий рівень наших батьків, матерів, дідів, забезпечити їм спокійне, благополучне життя. Адже ветерани - наша гордість, символ сили духу, непорушності моральних ідеалів. Вони залишаються великою
впливовою силою, здатною вирішувати проблеми державного значення. їх героїчний подвиг в ім'я народу, життєвий досвід, мудрість – духовне багатство нашої єдиної родини, ім’я якої Україна.
 Постолатій Василь Артемович, офіцер за-пасу, 1923 року народження.
З перших і до останніх днів був на війні, був у полоні. Визвали у військкомат в липні 1941 року. Всіх, хто із середньою освітою, відправили в Харків, потім в Ростов-на-Дону в школу авіації, але не пройшов по зору, направили в м. Абінськ в батальйон зв'язку, провчився місяць, дали пакет з документами і відправили в Махачкалу в піхотне училище, яке закінчив в березні 1942 року. 12 березня 1942 року було присвоєно звання лейтенанта. Після присвоєння лейтенанта - в ешелон і на фронт. Південно-західний фронт, команда № 317, лінія фронту проходила біля станції Лозової. Команда № 317 в полку 761. Чекали поповнення, одержав взвод і вчив військової справи.
Тут же, біля станції Лозової отримали перше бойове хрещення. Позиція була на відкритій місцевості. Дошкуляли німецькі снайпери, з окопу неможливо було піднятись. Тут біля Лозової три армії попали в оточення. З ними був і М. С. Хрущов і С. К. Тимошенко. Вони вилетіли літаком У-2. Ті, що залишились, вночі робили прорив, але техніки і людей зменшувалося, а прорив зробити не вдалось. Так минуло три ночі. На четверту ніч пробирались уже хто як може. В лощині попали в засаду, був поранений в сідницю, але біг далі. Попереду побачив танки, але це були танки ворога. Оточили, роззброїли, йому медсестри зробили перев'язку, всіх полонених відправили в село Лозовеньки. Командирів, осіб 640 відібрали і відправили на
машинах. В. А. Постолатій залишився з усіма. Всіх повели на станцію Лозову. Стояла спека, багато поранених. Хто не міг іти - добивали. На станції розмістили всіх в амбарах для зерна. Ніхто перев'язки не робив, медичної допомоги не було. Всіх, хто міг ходити, погрузили на платформи і привезли в Павлоград Дніпропетровської області, потім в Білу Церкву. Кормили раз у день супом з проса. Всі грязні і дуже завошивлені. Повезли далі у Львів. Фортеця, тут дуже багато військовополонених, але на кожного зробили картку, зробили відбиток пальців. Кормили баландою із жолудів, дуже гірке, почався голод. Взяли на роботу в трамвайний парк, але не хотів попасти в бендери. Відправляють у Стрій, не заживає рана, попав у лазарет. Після лазарету відправили у Польщу. Місто Ченстахов, великий табір для військовополонених, більше 4-х тисяч. Щоранку підводами возили трупи, складали в траншеї за бараками, присипали ізвістю. Тут зустрів і земляків: Напханюка, Прибилу, однокласника Олексія Павлушу.
Із Ченстахова в Седліци (недалеко від Варшави). Тут водили на роботу, будували дорогу. Із Седліц перевели в Пікуліци. Підходив фронт, відправили в Чехію. І ось аж тут вночі вдалось втекти. Втекли вдвох, ішли по річці на схід, зайшли в ліс. Тут іще зустріли двох втікачів, були в лагерному одязі. Йшли тільки вночі, назустріч фронту. Дійшли до селища. Поляки переодягли в свій старий одяг, зняли лагерний одяг і сабо (дерев'яне взуття). Вдень були в лісі, вночі в селі, чекали визволення цього села. Село визволене. Йдуть в район Кросно. Відвели в Туришовку, потім в збірно-пересильний пункт. Тут уже нами займалось КДБ (Комітет Державної Безпеки), офіцерів погрузили в загони і відправили під
Москву, станція Щербинка, лагер 174. Тут контррозвідка. Визивали, допитували, перевіряли. Попав у штурмовий батальйон № 26. В кожному батальйоні по тисячі солдатів, що були в полоні.
Другий Прибалтійський фронт, генерал армії А. І. Єрьоменко. Наступ, взяли важливе шосе, знову наступ. Із 800 осіб залишилось 300, але до дороги дійшли. Тут знову оточення. Пішли на прорив, був поранений у ногу. Прифронтовий госпіталь. За наказом А.І.Єрьоменка всім давали довідки, що був у 26-му батальйоні, свою вину спокутував кров'ю. Санпоїздом відправили на Ленінград. Тут в госпіталь приїжджала пані Черчіль. Були одягнені в гарні костюми, добре кормили. Але треба було довготривале лікування, відправили в м. Томськ. Госпіталь в Томському університеті. Тут робили операцію, витягли осколочок з ноги, бо не заживала рана. Із Томська їхали на Свердловськ, тут і узнали про перемогу.
17 листопада 1945 року прибув додому. Уже після війни закінчив Одеський університет, історичний відділ. Все трудове життя аж до виходу на пенсію працював вчителем історії Лозоватської середньої школи Ульяновського району Кіровоградської області.
Тепер на заслуженому відпочинку. Василю Артемовичу 80 років. Віка і здоров'я Вам, шановний ветеране!
Липень 2003 року,
с. Лозовата. Записала Талпа Р. І.
СИН ПОЛКУ 
Війна залишила свій слід і в душі жителя нашого міста Ульяновка Івана Івановича Гука.
Він учасник бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни, хоча на її початку виповнилося лише 15 років. Загубившись на весняних дорогах, під час евакуації, став сином полку. Виховувався у взводі розвідки, виконував завдання. Його командири з 974 стрілкового полку, 261 окремої
дивізії 12 Армії знаходилися до наступу на Ростов. Полк зайняв оборону в м. Орджонікідзе. В м. Орджонікідзе перебував в 974 стрілковий полк 44 армії,
|
